22 05

Ще один традиційний допис для дня 22-гого Травня. Я колись давно придумала у цей самий день - і до кінця своїх днів - повторювати один й той самий пост, додаючи у нього нові Антонінини фотографії. І ось я роблю це.

Сьогодні Антоніні сімнадцять. І я трішки зависаю від думки про це. Бо - хоча усвідомлюю, що, по-перше, часу не існує, а, по-друге, час пришвидшився і занадто стрімко летить - я поки що не розумію, як так вийшло, що стільки років пройшло, а я встигла лиш кліпнути у той бік, де Покоління Нове.

17

( . . . )