Ravenette = Воронет.

Я прокидаюся о сьомій ранку вже тиждень, бо в когось будильник виставлений на п’яту годину і цей хтось не встигає вимкнути годинник у ту мить, коли будильник спрацьовує і віддається вібрацією у лівій руці.

Я прокидаюся. Встаю. Сідаю за стіл й роблю щось не надто потрібне (наприклад, пишу пости Теургію й Тавматургію), відчуваючи струмінь лондонської води, який ллється з лійки душу на голу спину, смакуючи лондонську каву, хапаючи ротом лондонське повітря на ранковій пробіжці. Потім, коли хтось у Лондоні їде нарешті на роботу (й починає робити щось, можливо, дійсно потрібне), я знову лягаю і знову сплю. Потім прокидаюся і якийсь час лежу, намагаючись зрозуміти – де я у цей момент, дивлячись на денне світло, слухаючи розмови чи відчуваючи пальцями легкий спротив м’якої білої клавіатури.



В ту хвилину, коли я виринаю вдруге за ранок зі сну, у мене нарешті вмикається Базальтовий Перекладач В Голові. І от я лежу, нарешті остаточно прокинувшись, і втикаю у телефон. А Змій – десь на роботі, але скоріше в курилці – говорить щось комусь, говорить, затягується і говорить. ( . . . )