Я мучила цей текст двадцять діб. Ну, тобто, це він мучив мене. Бо крутився, борсався, вовтузився в голові, але не йшов на папір, тобто на вордівський файл не йшов. І навіть у якусь мить мені здавалося, що ще трохи і я ідею цю ненавидитиму. Але ні. Тепер ні.
За ідеєю це 1-ше жовтня 2000-го року й події відбуваються зразу ж після тих, які відбуваються у тексті «Весілля». Так, власне, це їх - Драко Мелфоя й Асторії перша шлюбна ніч. Але, де тут, питається, секс...
Аристократія й Ремісники
І
Коли за ними зачиняються двері, відділяючи їх від святкування, що ще продовжується унизу, в невеличкій бальній залі дому Ґрінґрасів, в гостинних і у осінньому, насиченому чарами підігріву, садку, Драко почувається так, немов його запхнули головою у карамель.
В кімнаті пахне лавандою і ваніллю. Кімната велика і світла, палеві шпалери на стінах, меблі з блідої, майже білої деревини, квадрати прикритих цупкою кремовою тканиною сімейних портретів над білим каміном і обабіч білих дверей.

– Це ж не гостьова спальня? – Запитує він, розвертаючись до дружини, яка стоїть поруч і, по-дитячому, всією долонею тримається за два його пальці, середній і вказівний: – Бо у мене… У мене таке відчуття, що звідси прибрали багато чиїхось особистих речей… ( . . . )
За ідеєю це 1-ше жовтня 2000-го року й події відбуваються зразу ж після тих, які відбуваються у тексті «Весілля». Так, власне, це їх - Драко Мелфоя й Асторії перша шлюбна ніч. Але, де тут, питається, секс...
І
Коли за ними зачиняються двері, відділяючи їх від святкування, що ще продовжується унизу, в невеличкій бальній залі дому Ґрінґрасів, в гостинних і у осінньому, насиченому чарами підігріву, садку, Драко почувається так, немов його запхнули головою у карамель.
В кімнаті пахне лавандою і ваніллю. Кімната велика і світла, палеві шпалери на стінах, меблі з блідої, майже білої деревини, квадрати прикритих цупкою кремовою тканиною сімейних портретів над білим каміном і обабіч білих дверей.

– Це ж не гостьова спальня? – Запитує він, розвертаючись до дружини, яка стоїть поруч і, по-дитячому, всією долонею тримається за два його пальці, середній і вказівний: – Бо у мене… У мене таке відчуття, що звідси прибрали багато чиїхось особистих речей… ( . . . )