Після того, як я дописала це, ми зійшлися у битві за звання найбільшої зануди в кібуці. Перемогу присудили мені. Бо, так, я знайшла календар фаз Місяця за 1998-мий рік, щоб переконатися, що - коли у цьому моєму новому фанфіку в сцені, що відбувається в кінці червня, Гаррі дивився в вікно - він дійсно бачив півмісяць. Й Ем сказав, що навіть не знає, як я після цього посмію ще колись дражнити занудами його або містера Вудлі.
Все так. Все так. Але є одне але. Я не впевнена, що мала перевіряти. Я думаю, це від недовіри до Муз. Я мала би довіряти їм. Бо це саме вони зводять всі кінці із кінцями. І пояснюють навіть той снитч, якій - у найпершому фанфіку, у «Листі до Молодшого Сина» - у Гаррі в шафі лежить в робочому кабінеті. Не кажу вже про все інше, угу.

Обітниці
І
В засідання об’явлена двогодинна перерва. Гаррі розтискає, нарешті, кулаки й зиркає у той бік, де поміж людей, що прийшли подивитись на суд над Драко Мелфоєм, наче на цікаву виставу, сидить єдина особа настільки ж, як і сам Гаррі, насправді зацікавлена в рішенні.
Він знаходить очима Нарцису і вони одночасно втомлено посміхаються одне одному. Обидвоє вони знають, що Драко мають виправдати. Бо зразу ж після того, як була виправдана сама леді Мелфой, Гаррі, підійшовши до неї з поздоровленнями, сказав їй, що її син також отримає виправдувальний вирок. Одностайний, або більшістю голосів з парою-трійкою суддів, які, можливо, забажають утриматися.
Тоді мати Драко посміхнулася вдячно, але не змогла втримати лице й не виказати всіх своїх сумнівів у всемогутності Поттера. Але тепер, коли цей вирок мають винести після перерви сьогодні, у тому, що він буде виправдувальний вже впевнені усі, хто ходив останні три тижні на засідання суду. Навіть ті затяті ненависники чистокровок й аристократії, які ще сподівались хоча б на пару років для Драко у Азкабані, перестали вірити в таку можливість тоді, коли суд на першому ж слуханні замінив йому камеру попереднього ув’язнення на домашній арешт. ( . . . )
Все так. Все так. Але є одне але. Я не впевнена, що мала перевіряти. Я думаю, це від недовіри до Муз. Я мала би довіряти їм. Бо це саме вони зводять всі кінці із кінцями. І пояснюють навіть той снитч, якій - у найпершому фанфіку, у «Листі до Молодшого Сина» - у Гаррі в шафі лежить в робочому кабінеті. Не кажу вже про все інше, угу.

Обітниці
І
В засідання об’явлена двогодинна перерва. Гаррі розтискає, нарешті, кулаки й зиркає у той бік, де поміж людей, що прийшли подивитись на суд над Драко Мелфоєм, наче на цікаву виставу, сидить єдина особа настільки ж, як і сам Гаррі, насправді зацікавлена в рішенні.
Він знаходить очима Нарцису і вони одночасно втомлено посміхаються одне одному. Обидвоє вони знають, що Драко мають виправдати. Бо зразу ж після того, як була виправдана сама леді Мелфой, Гаррі, підійшовши до неї з поздоровленнями, сказав їй, що її син також отримає виправдувальний вирок. Одностайний, або більшістю голосів з парою-трійкою суддів, які, можливо, забажають утриматися.
Тоді мати Драко посміхнулася вдячно, але не змогла втримати лице й не виказати всіх своїх сумнівів у всемогутності Поттера. Але тепер, коли цей вирок мають винести після перерви сьогодні, у тому, що він буде виправдувальний вже впевнені усі, хто ходив останні три тижні на засідання суду. Навіть ті затяті ненависники чистокровок й аристократії, які ще сподівались хоча б на пару років для Драко у Азкабані, перестали вірити в таку можливість тоді, коли суд на першому ж слуханні замінив йому камеру попереднього ув’язнення на домашній арешт. ( . . . )