N.F. + Т.T.R. + A.L. 77

2021 рік 11 серпня 22:15
Я кажу дружині: «Він не скаже тобі, бо він про це не говорить ні з ким.» Й Мелфой раптом сміється. Й раптом це той самий чистий, дзвінкий, клятий сміх, за який я готовий убити будь-кого і себе.

Він сміється і промовляє: «Мордреде мій, ще пара таких задушевних розмов і в мене не залишиться тем, якими я міг би накручувати твоє почуття провини, маніпулювати тобою і отримувати з тебе просякнутий провиною секс.»

Я повідомляю йому, що він Мелфой, слиз і абсолютний козел. Згадую, що останній раз я чув цей безневинний, практично дитячий сміх у той день, коли зрозумів, що кожна наша розмова про те, як я відібрав в нього паличку і залишив його беззбройним у домі із Волдемортом, закінчується тим, що я падаю перед ним на коліна й розстібаю його штани.

Я сказав тоді: «Мерліне, Мелфой! Та ти мною маніпулюєш!!» А він засміявся і відповів: «Мерліне, Поттер, тобі, щоб це зрозуміти, знадобилось всього лише сімнадцять років. Я й не сподівався, я припускав, що це працюватиме років шість або сім…» ( . . . )