Про логіку у Драррі.

Не звертала на це уваги доти, доки Змій – читаючи мені черговий фанфік по Драррі – раптом не зупинився і не спитав: «Ти звернула увагу?» Я перепитала: «На що?»

Він поморщився з тим виразом співчуття до моєї тупості, який я так сильно на його обличчі люблю і відповів: «Ми з Нового року перечитали просто неймовірну купу оцієї фігні й постійно звертали увагу на різноманітні виправдання психологічні, якими автори користувались для того, щоби пояснити собі й читачам – як і чому Гаррі та Драко зійшлись. Але ти звернула увагу, що жоден з тих, чиї фанфіки ми вже прочитали, не взяв для пояснення їх зв’язку той найпростіший варіант, який взяла колись ти?»

І тільки тут до мене дійшло, що так і було. Ми читали все це, читали, але досі ніхто не використав той – найочевидніший як на мене – сюжет, з яким ні в книжках Ролінг, ні в фільмах за цими книжками не змінюється нічого, але Поттер й Мелфой дружать, а потім розуміють, що це можливо любов.

Я сказала Змію: «Можливо, не так багато людей в світі мали змогу спостерігати таке, щоби описати все це. Бо це те, про що часто говорять, але насправді, як часто зустрічається цей варіант дружби, на межі не просто з суперництвом, а зі справжньою ворожнечею. Коли пара – настільки різна, що їх можна на полюси розвести, але – як між полюсами завжди – вони будуть кінцями однієї вісі й ніколи не зможуть розломити цю вісь… Тож у мене була перевага. Я мала досвід спостереження відносин таких. У мене перед очима були, наприклад, Сандро і Че, і повороти якісь я брала прямо у них.»

Змій кивнув, мовляв, так, окей. І продовжив з місця, на якому зупинився, читати фанфік, наче і непоганий, але знову про ПТРС. Й поки він читав, я зачепилась за це і намагалась згадати – як ще пояснювали автори різноманітного Драррі цю дружбу і цю любов.

Ну, якщо не брати за пояснення різноманітну фігню з паралельними історіями де Гаррі потрапив на Слизерин, або Драко вселився у тіло Джинні Візлі, то логіки не так вже й багато, мабуть у поясненнях тих. ( . . . )