День Лідії Анни Карри та День Сіра Роберта Анхмара.

Я, звісно, в силу своєї вдачі та того, що я Корве – люто загальмована жінка. Тобто, я навіть не впевнена, що я таки жінка, бо – як все життя кажуть мені – для жінок характерно й важливо мати в році визначні власні дати, якісь важливі ночі та дні.

А я не пам'ятаю дат, не пам'ятаю імен, складно запам'ятовую – навіть срібні – обличчя, я дивилась фільми з Томасом Кречманном і на кожному новому казала тому, хто дивився поруч: «Дивись, якийсь гарний Мороверо-Морріз працює актором у німців, не бачила його раніше, треба буде запам'ятати як там його, такого красунчика, звуть...»

Я не знаю дати, коли зустрілась з чоловіком своїм, не впевнена навіть у порі році дати тієї. Я не знаю також дати першого побачення чи господипрости поцілунку. Я й дату укладання шлюбу запам'ятала тільки тому, що її – за вимогою Олівера – в останній перед відвідинами РАГСу тиждень – різко перенесли.



Але. Сьогодні я переконалась, що я зовсім теєчки... Не в цій реальності перебуваю, а у власному вакуумі, десь в порожній своїй голові нян-кетом лечу. Бо – тут стався такий діалог. ( . . . )