Half Bad: The Bastard Son & The Devil Himself

Колись я прочитала трилогію Саллі Ґрін й навіть потім якийсь час ходила під враженням від тих паралелей зі шматками Марнат, які були мені очевидні. Зараз я майже забула вже й текст, і сюжет цієї книги. Цих книг. І все, що пам’ятаю – це лише враження, яке мені дає право вважати, що серіал, який в цьому році за книгами цими зняли, відрізняється дуже від книг.

Кажуть, що серіал у Нетфлікса вийшов набагато кращий за книги, що в ньому більш розкриті характери персонажів усіх. Але мені здається, що немає сенсу порівнювати. Серіал про інше. Його можна дивитись, не згадуючи першоджерело, не зважаючи на його витоки. Він не про те, про що книга була. От і все.



Тобто, ні, це не все. Бо в серіалі є те, на шо я чекала давно. А саме – автори серіалу про Напів-Лихого намагались зламати нарешті той проклятий шаблон про тріо, який у багатьох (таких, як я і схожих на мене) в печінках вже сидить. ( . . . )