Про Сьомий Шанс.

І от сиділа я, займалася чимсь, дивилася серіал австралійський. Аж раптом у месенджер мені написала фейсбучна френдеса Інна Ковалишина. Й така: «А можна питання?» А я така: «Так, звісно, можна.»

Й Інна тоді: «А хто і для чого знищив сьому мережу?» А я: «Ну, це легенда. Для нас це легенда. Тобто, від сьомої мережі залишилися чуваки, які знали, що ось вони типу були прямо ого-го наче боги, у них була мережа, сила, аж раптом її не стало... Й вони все ще жили, коли з'явилися восьмі, деякі навіть одружувалися з восьмими, заводили якісь зв'язки – і коли їх питали, що сталось – розповідали своє...

Але для нас це легенда, бо ми не можемо ці їх розповіді підтвердити на 100 відсотків.» А Інна: «Я розумію.»

А я: «Грубо кажучи, раніше всім цим – пропусканням через себе різноманітних процесів і збиранням сили – займалися не люди. А такі собі істоти, яких ми називаємо Вірни. У легенді це щось середнє між ельфами, янголами і хз чим. Потім з'явились люди, потім Каїн утнув ту хуйню і Боженька сказав – тепер цим займаються не Вірни, а ось ці ось. Той, хто утнув і нащадки того, хто утнув. Бо якщо у них є своя воля, щоб вбивати, хай буде воля і будувати, і слідкувати за тим, щоб гармонія була й ікєбана...

Вірнам не сподобалась ця ідея, вони не бачили в цьому покарання для людей, вони думали, що в них тупо відбирають їх владу і передають її людям... Вони терпіли других, третіх, четвертих, п'ятих і шостих, бо у кожного нового Шансу були якісь правила, закони, культура, те що можна назвати умовно цивілізацією... Себто, там, де зав'язувався вузол - там починалось щось нове і пристойне. ( . . . )