21 09

Костянтину вже сім, він дорослий і на свій День народження сьогодні - зовсім як дорослий - отримав подарунки вже зовсім недитячі, які наче і іграшки, але вже майже і ні.

І я зранку знову у цьому дивовижному стані дивування. Мовляв: «Як так, невже йому уже сім?» А потім обід настає й я йду забирати зі школи його старшу сестру і дорогою зустрічаю кілька срібних дітей, й зовсім малих і таких, яким вже по п'ятнадцять сімнадцять. І розумію гостро, що сину не просто вже сім, що він відчуває тих, кому сьогодні двадцять один вже і в кого, можливо, скоро будуть свої уже діти...

7


( . . . )