N.F. + T.T.R. + A.L. 18

2021 рік 31 липня 13:48
«Ти знаєш, чий це почерк?» - Син схиляється, щоб зазирнути мені у вічі. Думаю, він хоче упевнитися в тому, що не збираюся плакати і заливати сльозами дорогоцінний папір.

Киваю. Кажу йому: «Так. Звісно я впізнаю почерк Джинні. Я... Мабуть, я маю просто прийняти як факт, що вона писала мені завжди. Кожного разу, коли Асторія помирала. У цьому житті і в тому. І що обидва її листа стосувалися у першу чергу тебе...»

«Мене?» - Син обережно забирає з пальців моїх папірець. – «Але ж головне тут... Те, через що ти ризикував і цей лист тримав у рамці... Тут. Ось ця фраза. Ось тут, у листі. Доки ти, Драко, живий, Г. також живий. Це ж про Поттера. Це головне...»

«О, ні.» - Хитаю головою і навіть знаходжу можливість синові посміхнутися. – «Ні. Це лише хитрість. Її хитрість. Спосіб змусити мене жити, не дати мені вбити себе. Ти перечитай... Там, звісно, багато незрозуміло, бо розмилось в воді, але очевидно, що вона пише цей лист, бо думає, що я можу вкоротити собі віку і залишити тебе самого. І ти... Король Скорпіонів? Здається, в тому світі тебе звали Король Скорпіонів і Джин вважала, що, якщо я знову поведуся, як слабак, і помру, не спробувавши тебе спасти, то з тебе виросте хтось... Хтось страшніший за Волдеморта...»

«Там такого не написано!» - Мій син робиться неймовірно блідий. Такий блідий, що аж лякаюсь і обіймаю його: «Тихо. Тихо, хлопчику, золото моє, тихо. Чого ти? Це ж життя, яке ти не прожив. З тобою цього не було. Якщо не... Давай закінчимо розмову і, якщо хочеш, почнемо прибирати...»

«Ні!» - Він викрикує і ледь не відштовхує мене. – «Ні. Я... Я тобі не говорив...» «Заспокойся, Скорп...» «Я тобі не говорив. Про Короля Скорпіонів. Про тебе я розповів. Про те, яким ти був там, в тому світі. А про себе я тобі не говорив. І ти не питав...» ( . . . )