A.L. + T.T.R. 56

117.
Не знаю, чому, але в мить, коли ми розходимося по домівках своїх, відчуваю полегшення. Немов щось шепоче мені, що наші діти дійсно дуже розумні і добре, що все залежить не від нас, а від них.

Тож спати після світанку вже лягаю з надією, а – коли мене будить сова, кидаючи на лице моє лист – знаю, що лист цей від Поттерів. І він дійсно від них.

На конверті почерком Джинні написано: «Драко, це не чергове запрошення в гості. Це лист з новинами про дітей. Будь ласка, не ігноруй – три знаки оклику – як інші листи і цей лист.»

118.
Сідаю у ліжку, відкриваю конверта з посланням. Читаю і перечитую. Потім знову лягаю й лежу, заклавши руки за голову і дивлячись у темну стелю, що десь високо наді мною сходиться аркою, розмальованою хижими квітами.

Згадую, що колись це була спальня батьків. Згадую, що перебрався в кімнату цю після смерті Асторії, бо хотів залишити в своїй старій спальні все таким, як при дружині було.

І розумію раптом, що туди, у покинуту кімнату, не заходив уже дуже давно. Дуже-дуже давно.

Розумію це і відчуваю одночасно жах, сором і сум. Бо спочатку мені здається, що щось важливе забув, що важливе щось втратив. Що пішов. Що пішов від неї. Пішов без неї. У майбутнє. Вперед.

Ціпенію, але заціпеніння проходить. Бо переводжу погляд зі стелі на стіну напроти, дивлюся на портрет матері, і пригадую дещо з того, що відбулося давно і забулось колись.

119.
Пригадую, що мамі моїй моя дружина не подобалася ніколи. Мабуть, що не з тих причин, з яких не подобалась батькові. Не через прокляття Ґрінґрасів. Не через прихильність до маґлів, яку Асторія з якогось часу перестала приховувати. І навіть не через млявість і здоров’я слабке. ( . . . )

Травень. Май. Maj. May. Mai. Maggio. Mayo. Mei. Majeeoreeon.

Травень у нас місяць Майї. А Майя у нас Мати-Годувальниця, так. Але – щоб зрозуміти про місяць – треба викинути з голови отой карамельний образ доброї мамулі. Берегині і Богородиці. Той образ, який нам усім нав’язала культура і який вже нав’яз на зубах і пломби з них повиймав, нерви усі оголивши.

Бо Мати-Годувальниця, а за нею і Травень – це не про ніжність, не про любов, а про владу. Бо тільки той, що годує – може володіти й наказувати, може дати й забрати.

Тож місяць - про владу весь і про те, щоб набути її. Він для тих, хто вміє у владу, хто здатен взяти та тримати її, для тих, хто спробувати хоча б не боїться. Спробував? Значить вже молодець. Значить, тобі вже повезе.



Звідти і помовка про те, що: «Маятися будеш весь рік, якщо Майїн місяць просереш…» Яка – не більше, ніж лякала для тих, хто влади своєї боїться. ( . . . )