Про тренування телепатії.

Іноді навіть магічні практики бувають дуже веселі. Граємося у контроль над мізками тих, кого базальт назначив нам у сусіди. Тих, хто стоїть з нами у простигосподі кластері.

Суть гри – проста і доступна. Домовляємось парами. Перший з пари купує щось випадкове, щось, що перше впаде йому в вічі. Бажано – невеличке, таке, щоб поміщалось в кулак. Потім на почту іде і відправляє за адресою другого. Скидає другому в приватку трекер. І коли другий бачить, що відправлення номер блаблабла68GB вже пішло по руках посередників – він може починати копирсатися у голові першого, щоб знайти інформацію про те, що лежить у посилці, яку він скоро отримає.

Задача не з легких. Бо річ – випадкова і відправник її зовсім недовго тримав у руках й роздивлявся. А сам похід на поштове відділення – не така визначна подія, щоб мозок тримав її при собі тиждень чи два.

Але зараз я спробую. Пакет, що був посланий мені, перетнув сьогодні кордон України і лежить на таможні. Тож я маю сказати, що думаю, що в пакеті – маленька сувенірна фігурка. По опису, який я зробила Антоніні, що краще за мене розбирається в іграшках, виходить, що фігурка схожа на одну з тих, які випускає компанія Funko для Marvel. І скоріш за все це є Loki.

Я пошукала – в нас таких в продажу вже немає. Або є, але лиш під заказ і у якихось стрьомнуватих інтернет-крамницях тільки за передплату на картку. Тож… Буде жаль, якщо я помилилася. Бо я вже розкатала губу.