Про торти.

Голова все ще не відчувається мною як моя голова. Тобто, нібито і моя, нібито і відчувається, і, навіть, ніби працює вже трішки, але не так, як моя.

Це відчуття, мабуть, схоже на те, як ми відчуваємо руку зомлілу, або ногу, яку ми відсиділи. Біль, поколювання і повернення. Працювати — як і рукою зомлілою — головою такою я поки що не здатна, на жаль. Але можу щось нескладне написать у ЖЖ. Наприклад, допис

про Торти.

Торти — на відміну, скажімо, від пирогів чи пиріжків і ватрушок — це більш складний щабель побутової магії. Бо тут мало взяти продукти, поєднати їх й випекти.



Торт — це laseelev. Себто те, що спочатку треба приготувати частинами, а потім частини ці скласти якось докупи так, щоб утворилась гармонія. А потім зїсти це так, щоб гармонія їжі поєдналася з тілом, наповнила його собою і сенсом і вийшла посилом у Всесвіт. ( . . . )