Жила-була Земля,

неймовірно складно влаштована хрінь. Організм з такою кількістю планів, зв'язків та залежностей, що навіть Батько її та Керівник вважав за краще не вникати у все сам і призначив собі заступників.

Заступниками він обрав вірнів. Тобто, ніби як ангелів (ну так, ті, які точно такі ж, тільки без крил, але з ґудзиками перламутровими)... Не-Вісники-а-Охоронці.

«Ти зберігатимеш Воду, ти – Молоко, ти – Корів… Тобі – Трава, яку їдять корови; тобі – Насіння трави; тобі – Вітер, що приносить це насіння з гірського пасовища в низину…»

Вибрав вірнів і дав їм місто Валіт Хауер на околиці світу і право розпоряджатися на їх розсуд пані Землею, надрами її та водами.

І все при ділі. Всі задоволені. Скрізь порядок. Тиша. Гладь. Благодать.

Люди вже створені, але поки що – нерозумні. Копаються в пісочкові на березі Індійського океану. Ліплять паски, луплять один одного лопатками по голові, з'ясовуючи, чий замок кращий, чия дружина красивіша… ( . . . )

Сама любовь в чистом виде.

Сандро, это то, что я тебе вчера пыталась пересказать:)

Watch on YouTube