Die Stunden verstrichen.

Ем летить у Лондон. По роботі, не до Змія, звичайно. Але Лось, який – майже як коханка стара – ревнує Ем до роботи, до розваг і до всіх нових друзів, не витримує і питає таки: «Ну, що, як ти збираєшся витрачати там, час вільний від твоєї роботи? А з Т.В. зустрічатись збираєтеся, поки у Лондоні будеш?» Ем огризається: «Так, Лосе, так. Дякую, що нагадав, зараз напишу йому, щоб не забув купити презервативів.»

Лось, почувши це, рже, здається, що навіть з полегшенням, бо знає Ем занадто добре і знає, що жарти такі – не про зраду йому, а про те, що він таки заєбався. Я теж регочу. Регоче і Змій, який відповідь Ем, мабуть, зловив також.

І лиш царство Ем, яке гумору свого короля не розуміє ніколи, напружується злегка. Мить стоїть стовпом золотим, прикидаючи, настільки сумісні Секс з Жертвоприношенням, а Жертви із Насолодою.



Потім проходить мить. Таморердор попускає і я відчуваю момент, коли Сила немов опадає зі словами: «Аа-а. Він просто пожартував так… Це просто жарт. Розумію.» ( . . . )