annaamargo (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
anna_amargo) wrote2019-02-11 03:58 pm
anna_amargo) wrote2019-02-11 03:58 pm
Entry tags:
- анна змія є,
- м.а.,
- о.б.,
- ф.т.
Про процес, що пішов.
Здається мені, що коли я кажу, що Ческо трішечки йопнутий стає в моменти, коли справа якась стосується мого чоловіка, то деякі люди ці слова мої несерйозно сприймають. Типу я перебільшую, або фарби згущаю занадто. Але…
Але – ні. Зовсім ні. Я не перебільшую і не згущаю нічого. Я кажу так, як є. Мало того, я маю навіть свідків живих тієї ческової йопонутості.
Літак приземлився. Т.В. добрався додому. Ввімкнув ноут свій і побачив зразу той ліберосрач, в який вилилося вчорашнє запитання його.
Побачив, але не злякався чомусь ческового багатослівного гніву, як злякалась би більшість, а просто у коментах написав: «Шановний сір, це прекрасний пост про почуття і емоції. Але ж є і причина якась, чи не так?»
Запитав і – неочікувано, йя йя, навіть для мене – відповідь отримав. «В царстві своєму подивитися можеш.»
Ще раз йя йя. Утєндор – Нетвароехдору: «В царство своє зазирни…»
Звісно, Т.В. пішов зазирнув. Написав мені: «Did you know about it?» Я відповіла: «Yes, A. spread some rumours about it, but i know nothing.» «Well, now you know.» - Підсумував все сказане і пішов відсипатися.
І так, я тепер знаю, що роки десь з два тому, коли стало очевидно, що Ем має якісь ще інші наміри щодо нас с Олесем, окрім тих, які він декларував на початку, Ческо до Смерті сходив і обміняв частину своїх магічних можливостей на можливість розблокувати Магію для чоловіка мого.
Аргументував це тим, що у родині такій ніхто не може бути менш сильним за інших, і що ніхто не має бути меншим чи обділеним чимось.
В обмін пообіцяв ніколи не паралелити магічно і магічно не перетинатися. Не допомагати нічим магічним Олесю, навіть порадою, чи просто розмовою, яка може на думку якусь правильну навести, натяком навіть.
І, так, саме з того часу відімкнулись замки. Марнат в чоловіка поперла. І не тільки вона, а все, що поперти могло. І все ще пре далі. І, мабуть, зупинятися не збирається.
Тож. Дякую, Лицарю милий.
Але ти таки йопнутий. У мене навіть свідок є. Сміливий і все же живий.
P.S. А ще. Про свідка. Свідок цей, між іншим, сьогодні перший озвучив ту думку, яку я вже думаю якийсь час, і яку мій чоловік півтори години по тому теж повторив: «Здається, ми там завжди будемо чужими, здається нам треба власне заводити Ліберо, більш ліберо ніж те Ліберо, яке ми маємо чи не маємо зараз.»
І, хлопчики милі, вам можна вважати, що ці слова – результат образи за те, що ви з Лі сьогодні випхнули партнера його зі словами: «Ти не маг, тобі тут нічого робити, мабуть…» Але. Слова вже промовлені. Тож і цей процес можна вважати вже розпочатим.
Але – ні. Зовсім ні. Я не перебільшую і не згущаю нічого. Я кажу так, як є. Мало того, я маю навіть свідків живих тієї ческової йопонутості.
Літак приземлився. Т.В. добрався додому. Ввімкнув ноут свій і побачив зразу той ліберосрач, в який вилилося вчорашнє запитання його.
Побачив, але не злякався чомусь ческового багатослівного гніву, як злякалась би більшість, а просто у коментах написав: «Шановний сір, це прекрасний пост про почуття і емоції. Але ж є і причина якась, чи не так?»
Запитав і – неочікувано, йя йя, навіть для мене – відповідь отримав. «В царстві своєму подивитися можеш.»
Ще раз йя йя. Утєндор – Нетвароехдору: «В царство своє зазирни…»
Звісно, Т.В. пішов зазирнув. Написав мені: «Did you know about it?» Я відповіла: «Yes, A. spread some rumours about it, but i know nothing.» «Well, now you know.» - Підсумував все сказане і пішов відсипатися.
І так, я тепер знаю, що роки десь з два тому, коли стало очевидно, що Ем має якісь ще інші наміри щодо нас с Олесем, окрім тих, які він декларував на початку, Ческо до Смерті сходив і обміняв частину своїх магічних можливостей на можливість розблокувати Магію для чоловіка мого.
Аргументував це тим, що у родині такій ніхто не може бути менш сильним за інших, і що ніхто не має бути меншим чи обділеним чимось.
В обмін пообіцяв ніколи не паралелити магічно і магічно не перетинатися. Не допомагати нічим магічним Олесю, навіть порадою, чи просто розмовою, яка може на думку якусь правильну навести, натяком навіть.
І, так, саме з того часу відімкнулись замки. Марнат в чоловіка поперла. І не тільки вона, а все, що поперти могло. І все ще пре далі. І, мабуть, зупинятися не збирається.
Тож. Дякую, Лицарю милий.
Але ти таки йопнутий. У мене навіть свідок є. Сміливий і все же живий.
P.S. А ще. Про свідка. Свідок цей, між іншим, сьогодні перший озвучив ту думку, яку я вже думаю якийсь час, і яку мій чоловік півтори години по тому теж повторив: «Здається, ми там завжди будемо чужими, здається нам треба власне заводити Ліберо, більш ліберо ніж те Ліберо, яке ми маємо чи не маємо зараз.»
І, хлопчики милі, вам можна вважати, що ці слова – результат образи за те, що ви з Лі сьогодні випхнули партнера його зі словами: «Ти не маг, тобі тут нічого робити, мабуть…» Але. Слова вже промовлені. Тож і цей процес можна вважати вже розпочатим.