Про процес, що пішов.

Здається мені, що коли я кажу, що Ческо трішечки йопнутий стає в моменти, коли справа якась стосується мого чоловіка, то деякі люди ці слова мої несерйозно сприймають. Типу я перебільшую, або фарби згущаю занадто. Але…

Але – ні. Зовсім ні. Я не перебільшую і не згущаю нічого. Я кажу так, як є. Мало того, я маю навіть свідків живих тієї ческової йопонутості.

Літак приземлився. Т.В. добрався додому. Ввімкнув ноут свій і побачив зразу той ліберосрач, в який вилилося вчорашнє запитання його.



Побачив, але не злякався чомусь ческового багатослівного гніву, як злякалась би більшість, а просто у коментах написав: «Шановний сір, це прекрасний пост про почуття і емоції. Але ж є і причина якась, чи не так?» ( . . . )